1. Словник української мови в 11 томах

прогульник

ПРОГУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не з’являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули.

Не можна сказати, що він пас задніх або ходив у прогульниках, — все, що йому належало, він виконував (Ю. Янов., Мир, 1956, 84);

— Сумлінні трударі не хочуть терпіти в своєму середовищі прогульників, нехлюїв, які плямують честь трудового колективу (Рад. Укр., 4.I 1967, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогульник — прогу́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прогульник — -а, ч. Той, хто не з'являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогульник — ПРОГУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не з'являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули. Не можна сказати, що він пас задніх або ходив у прогульниках, – все, що йому належало, він виконував (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  4. прогульник — Прогу́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)