1. Словник української мови в 11 томах

прогульниця

ПРОГУ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до прогу́льник.

— Де вона є, наша прогульниця! — крізь сон почула Леся густий бас Гордія Калениковича. — От я їй покажу! На роботу треба, а вона вилежується (Хижняк, Невгамовна, 1961, 253).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогульниця — прогу́льниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прогульниця — -і. Жін. до прогульник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогульниця — ПРОГУ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до прогу́льник. – Де вона є, наша прогульниця! – крізь сон почула Леся густий бас Гордія Калениковича. – От я їй покажу! На роботу треба, а вона вилежується (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах