прогупати

ПРОГУ́ПАТИ, аю, аєш, док.

1. Док. до гу́пати.

Прогупав важко молот;

// Пройти, пробігти, важко ступаючи, проїхати верхи, гупаючи.

Тремтить Тамара, почувши кроки двох німецьких солдатів, які прогупали посеред вулиці в напрямі заводу (Хижняк, Тамара, 1959, 17);

Прогупали ми до залу. Публіка вся на нас. Здивовані, роздивляються (Вітч., 11, 1967, 193);

// Видати або утворити глухий стукіт (про кроки, підбори чобіт, копита і т. ін.).

Прогупали в коридорі важкі кроки (Збан., Єдина, 1959, 156);

Прогупавши під вікнами кают-компанії важкими підборами своїх чобіт, — з шкіри морського зайця, — він спустився в кубрик (Трубл., Лахтак, 1953, 26).

2. Гупати якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me