1. Словник української мови в 11 томах

прогупотіти

ПРОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до прогу́пати.

Вулицею прогупотів роз’їзд (Головко, І, 1957, 95);

На вулиці було тихо, жандарми прогупотіли до Хустця і зникли (Скл., Карпати, II, 1954, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогупотіти — прогупоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прогупотіти — -очу, -отиш, док. Підсил. до прогупати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогупотіти — ПРОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до прогу́пати. Вулицею прогупотів роз'їзд (А. Головко); На вулиці було тихо, жандарми прогупотіли до Хустця і зникли (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах