прогупотіти
ПРОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
Підсил. до прогу́пати.
Вулицею прогупотів роз'їзд (А. Головко);
На вулиці було тихо, жандарми прогупотіли до Хустця і зникли (С. Скляренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогупотіти — прогупоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогупотіти — -очу, -отиш, док. Підсил. до прогупати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогупотіти — ПРОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до прогу́пати. Вулицею прогупотів роз’їзд (Головко, І, 1957, 95); На вулиці було тихо, жандарми прогупотіли до Хустця і зникли (Скл., Карпати, II, 1954, 123). Словник української мови в 11 томах