прогупотіти
прогупоті́ти
-очу, -отиш, док.
Підсил. до прогупати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогупотіти — прогупоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогупотіти — ПРОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до прогу́пати. Вулицею прогупотів роз'їзд (А. Головко); На вулиці було тихо, жандарми прогупотіли до Хустця і зникли (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах
- прогупотіти — ПРОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до прогу́пати. Вулицею прогупотів роз’їзд (Головко, І, 1957, 95); На вулиці було тихо, жандарми прогупотіли до Хустця і зникли (Скл., Карпати, II, 1954, 123). Словник української мови в 11 томах