продзвеніти

ПРОДЗВЕНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док.

1. Утворити, видати високі, деренчливі металеві звуки.

Продзвенів дзвоник. Школярі збуджено обговорювали подію (Донч., VI, 1957, 104);

Порядок у хлопців залізний. Продзвенить будильник, і вони з Васьком схоплюються з ліжок (Зар., На.. світі, 1967, 114).

2. перен. Прозвучати, пролунати.

Коли продзвенів останній сигнал і всі розбрелися спати, Альоша довго лежав на своєму матраці, не міг заснути (Мик., Повісті.., 1956, 81);

// Дзвінко проспівати (про птахів); продзижчати (про комах).

Десь продзвенів тонко комарик над вухом, Шелести ночі ловиш загостреним вухом (Забашта, Квіт.., 1960, 25);

Продзвеніла ніжно бджілка (Шпорта, Вибр., 1958, 340).

3. Дзвеніти якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me