1. Словник української мови в 11 томах

прозиватися

ПРОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко ПРОЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.

1. Діставати прізвисько.

В славнім городі Глупо́ві Жив муж грубий і учений, Звавсь Сидірко Шаранець, Прозивався оглашенний (Фр., X, 1954, 107);

// Мати, носити якусь назву, ім’я і т. ін.

Вчиття скінчилось, але в голові Семеновій усе лунали чудні слова, яких він не розумів. Навіть уночі приснились йому ті карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються літерами (Коцюб., І, 1955, 100);

— Нам однаково, хто ви та як прозиваєтесь. А коли наймете, то, звичайно, повинні й годувати, і гроші платити (Л. Янов., І, 1959, 43);

На мить відірвавшись від трубки, спитав [Наполеон] ад’ютанта, як прозивається місцевість (Кочура, Зол. грамота, 1960, 280);

Дивляться на неї [кручу] дівчата да й питаються в старого Гриви, чого вона прозвалась Туровою (П. Куліш, Вибр., 1969, 249).

2. тільки недок., розм., рідко. Називати кого-небудь образливими словами.

— Ніхто мене не зачіпає, ніхто.. не прозивається (Н.-Лев., IV, 1956, 318);

— У Пилипа-курогриза голова порожня й лиса! А він.. і не думав сердитись. Ішов собі спокійно, навіть усміхався їй, наче вона й не прозивалась (Гуц., З горіха.., 1967, 163).

3. тільки недок. Пас. до прозива́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозиватися — прозива́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. прозиватися — -аюся, -аєшся, недок., рідко прозватися, -вуся, -вешся, док. 1》 Діставати прізвисько. || Мати, носити якусь назву, ім'я і т. ін. 2》 тільки недок., розм., рідко. Називати кого-небудь образливими словами. 3》 тільки недок. Пас. до прозивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прозиватися — ПРОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко ПРОЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Діставати прізвисько. В славнім городі Глупо́ві Жив муж грубий і учений, Звавсь Сидірко Шаранець, Прозивався оглашенний (І. Франко); // розм. Словник української мови у 20 томах
  4. прозиватися — НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док. Словник синонімів української мови