прозрівати
ПРОЗРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЗРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. неперех. Ставати зрячим; протилежне сліпнути.
Був Іван схожий на сліпого, що з кожним днем прозрівав і видючішими очима починав дивитися на світанок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 23);
В березні — квітні, а в Карпатах — у травні вовчиця народжує 6-8, а іноді 12 і більше сліпих вовченят.. На 10-14 день вовченята прозрівають (Наука.., 2, 1959, 46);
Туман пустила [Юнона], Що був [Турн] невидим нікому; І сам нікого тож не бачив, Но послі [потім], як прозрів, кулачив Рутулян (Котл., І, 1952, 264);
// у сполуч. із сл. очі. Ставати видючими.
[Меланка:] Дядечку мій любий, О, як би я жадала, щоб вони Прозріли знов, твої прекрасні очі (Коч., П’єси, 1951, 197);
// перен. Починати розуміти, усвідомлювати те, що було незрозумілим, неусвідомленим раніше.
А літа тихенько крались І сльози сушили. Сльози щирої любові; І я прозрівати Став потроху… Доглядаюсь, — Бодай не казати! Кругом мене, де не гляну, Не люди, а змії… (Шевч., І, 1963, 352);
Головне в повісті [І. Франка «Борислав сміється»] те, що її герої-робітники починають шукати виходу, пробуджуватись, політично прозрівати (Іст. укр. літ., І, 1954, 540);
[Мессія:] Вони сліпі, вони ще не прозріли, самого слова мало їм для віри, їм треба діла (Л. Укр., II, 1951, 114);
По-справжньому відкрились Ганні очі на них [бандитів] під час наскоку на комуну. Наче прозріла раптово, наче вперше побачила їх такими, як є (Гончар, II, 1959, 263).
2. перех., перен. Помічати, відкривати що-небудь, раніше приховане.
А на давнім пожарищі Іскра братства тліла, Дотлівала, дожидала Рук твердих та смілих, — І дождалась… Прозрів єси [Ян Гус] В попелі глибоко Огонь добрий смілим серцем, Смілим орлім оком! (Шевч., І, 1963, 261);
— Пісня ніколи лихому не вчить, — говорить Мовчан.. — Через ту пісню я й світ правди прозрів (Вол., Сади.., 1950, 38);
// Передбачати події, чиїсь вчинки і т. ін.
Кепський був політик із пана Потоцького. Як поганий шахіст, він бачив тільки даний хід противника і не володів секретом прозрівати наступні (Хотк., Довбуш, 1965, 338);
Та тільки прозріла Мати Енеєва смерть найсумнішу, якою загинуть Має Понтіфік; як тільки криваву побачила змову, — Зблідла (Зеров, Вибр., 1966, 329);
Раптом Максимові пригадалися думки з Шевченкового щоденника про Фультона і Уатта. «Як умів мудрий поет так прозріти майбутнє..», — подумав Максим (Рибак, Час.., 1960, 239).
Значення в інших словниках
- прозрівати — прозріва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прозрівати — Ставати зрячим <�видющим>; П. усвідомлювати істину; (сховане) добачати; (події) передбачати, провидіти, прозирати; дк. ПРОЗРІТИ, (тьму) прогледіти. Словник синонімів Караванського
- прозрівати — -аю, -аєш, недок., прозріти, -ію, -ієш, док. 1》 неперех.Ставати зрячим; прот. сліпнути. || у сполуч. зі сл. очі. Ставати видючими. || перен. Починати розуміти, усвідомлювати те, що було незрозумілим, неусвідомленим раніше. 2》 перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прозрівати — ПРОЗРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. ПРОЗРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Ставати зрячим; протилежне сліпнути. Був Іван схожий на сліпого, що з кожним днем прозрівав і видючішими очима починав дивитися на світанок (С. Словник української мови у 20 томах
- прозрівати — Аю, -аєш, недок., прозріти, -ію, -ієш, док. Дивуватися чомусь, бути враженим. Я прозріваю з цього чувака: як можна так нахабно себе поводити? Словник сучасного українського сленгу
- прозрівати — ПРОЗРІВА́ТИ (ставати зрячим), ПРОЗИРА́ТИ заст., поет., ПРОВИ́ДІТИ діал. — Док.: прозрі́ти, прозирну́ти. Хто сліпий уродиться, не прозріває (Вал. Шевчук); Прозрівай! Прозирай, Гогене! Ти — на грані. Ти — сам. Твори!... Словник синонімів української мови