1. Словник української мови в 11 томах

прозурка

ПРОЗУ́РКА, и, ж., рідко. Невеличкий отвір, віконце в чому-небудь для спостереження; вічко.

Він часто прислухається, підходить до прозурки — дірочки в дверях, зазирає в прозурку (Вас., III, 1960, 294);

Панас кахикнув і обережно стукнув у прозурку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 446).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозурка — -и, ж., рідко. Невеличкий отвір, віконце в чому-небудь для спостереження; вічко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прозурка — ПРОЗУ́РКА, и, ж., рідко. Невеличкий отвір, віконце в чому-небудь для спостереження; вічко. Він часто прислухається, підходить до прозурки – дірочки в дверях, зазирає в прозурку (С. Васильченко); Панас кахикнув і обережно стукнув у прозурку (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах