прокажений
ПРОКАЖЕ́НИЙ, ного, ч. Людина, хвора на проказу.
Колонія прокажених; *У порівн. Лояльні галичани.. одвернулись від нього [І. Франка], мов від прокаженого (Коцюб., III, 1956, 33);
— Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? — гукнув сотник біля першого ж двору (Ле, Наливайко, 1957, 66).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прокажений — прокаже́ний іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- прокажений — -ного, ч. Людина, хвора на проказу. Колонія прокажених. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прокажений — ПРОКАЖЕ́НИЙ, ного, ч. Людина, хвора на проказу. Колонія прокажених; * У порівн. Лояльні галичани .. одвернулись від нього [І. Франка], мов від прокаженого (М. Коцюбинський); – Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? – гукнув сотник біля першого ж двору (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах