1. Словник української мови в 11 томах

проказа

ПРОКА́ЗА, и, ж. Тяжке хронічне інфекційне захворювання людини, що уражає шкіру, м’язи, гортань, внутрішні органи та нервову систему; лепра.

В тих легендах ми читаєм, як раз дівчина убога хрестоносця врятувала від прокази (Л. Укр., І, 1951, 432);

Ця людина — справді якась потвора. Може, в цих місцях лютує якась із жахливих і нерозгаданих південних пошестей.. — Проказа! Лепра! — здригнулася Сахно на свою здогадку (Смолич, І, 1958, 80);

Проказа — дуже небезпечне, хронічне захворювання. Заражені хворі живуть ізольовано в спеціальних лікувально-трудових закладах — лепрозоріях (Хлібороб Укр., 10, 1969, 47);

*У порівн. Все забрала дитиночка І вигнала з хати, І вийшла ти за царину, З хреста ніби знята. Старці тебе цураються, Мов тії прокази (Шевч., II, 1963, 218);

// перен. Те, що розбещує, занапащає кого-, що-небудь.

[Елеазар:] Кажіть мені по щирості, виразно, чого я став між вас, мов прокажений? [Дід:] Бо ти набрав прокази в Вавілоні, співаючи за гроші на майданах (Л. Укр., II, 1951, 136);

Брехня — то проказа на людській совісті (Цюпа, Краяни, 1971, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проказа — прока́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. проказа — Лепра; (на совісті) П. ґандж, недолік, виразка, болячка. Словник синонімів Караванського
  3. проказа — -и, ж. Тяжке хронічне інфекційне захворювання людини, що вражає шкіру, м'язи, гортань, внутрішні органи та нервову систему; лепра. || перен. Те, що розбещує, занапащає кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проказа — ПРОКА́ЗА, и, ж. Тяжке хронічне інфекційне захворювання людини, що уражає шкіру, м'язи, гортань, внутрішні органи та нервову систему; лепра. Словник української мови у 20 томах
  5. проказа — Важке, хронічне інфекційне захворювання, що спричиняється паличкою п.; утворення щільних вузлів на шкірі, слизових оболонках та ін., призводить до ураження та атрофії тканин; хворих ізолюють у лепрозоріях. Універсальний словник-енциклопедія
  6. проказа — ПРОКА́ЗА (тяжке інфекційне захворювання людей), ЛЕ́ПРА. Може, в цих місцях лютує якась із жахливих і нерозгаданих південних пошестей.. — Проказа! Лепра! — здригнулася Сахно на свою здогадку (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
  7. проказа — Проказа, -зи ж. Проказа. Прийшов чоловік увесь у проказі. Єв. Л. V. 12. Старці тебе цураються мов тії прокази. Шевч. 460. Словник української мови Грінченка