проказа

Значення в інших словниках

1. проказа — прока́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. проказа — Лепра; (на совісті) П. ґандж, недолік, виразка, болячка. Словник синонімів Караванського
3. проказа — ПРОКА́ЗА, и, ж. Тяжке хронічне інфекційне захворювання людини, що уражає шкіру, м'язи, гортань, внутрішні органи та нервову систему; лепра. Словник української мови у 20 томах
4. проказа — Важке, хронічне інфекційне захворювання, що спричиняється паличкою п.; утворення щільних вузлів на шкірі, слизових оболонках та ін., призводить до ураження та атрофії тканин; хворих ізолюють у лепрозоріях. Універсальний словник-енциклопедія
5. проказа — ПРОКА́ЗА (тяжке інфекційне захворювання людей), ЛЕ́ПРА. Може, в цих місцях лютує якась із жахливих і нерозгаданих південних пошестей.. — Проказа! Лепра! — здригнулася Сахно на свою здогадку (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
6. проказа — ПРОКА́ЗА, и, ж. Тяжке хронічне інфекційне захворювання людини, що уражає шкіру, м’язи, гортань, внутрішні органи та нервову систему; лепра. В тих легендах ми читаєм, як раз дівчина убога хрестоносця врятувала від прокази (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
7. проказа — Проказа, -зи ж. Проказа. Прийшов чоловік увесь у проказі. Єв. Л. V. 12. Старці тебе цураються мов тії прокази. Шевч. 460. Словник української мови Грінченка