1. Словник української мови в 11 томах

проказний

ПРОКА́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до прока́за;

// у знач. ім. прока́зний, ного, ч., рідко. Хворий на проказу.

Втягуючи проказних в роботу, в суспільне життя, професор дає їм велику радість, дає їм змогу почувати себе людьми (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проказний — прока́зний 1 прикметник від: прока́за прока́зний 2 іменник чоловічого роду, істота хвора людина Орфографічний словник української мови
  2. проказний — -а, -е. Прикм. до проказа. || у знач. ім. проказний, -ного, ч., рідко.Хворий на проказу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проказний — ПРОКА́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до прока́за; // у знач. ім. прока́зний, ного, ч.; прока́зна, ної, ж.; прока́зне, ного, с. Хворий на проказу. Втягуючи проказних в роботу, в суспільне життя, професор дає їм велику радість, дає їм змогу почувати себе людьми (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах