проквилити
ПРОКВИЛИ́ТИ див. проквиля́ти.
ПРОКВИЛИ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОКВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док.
1. Жалібно стогнати, стиха плакати;
// перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент).
2. Жалібно кричати (перев. про птахів).
Лиш сонце сипало промінням ясним, І каня десь в лазурі проквиляла, Та шакал вив в пустині (Фр., X, 1954, 377);
Де ж те листя зелене, Де ж товариш той у мене? Тільки птиця нроквиляє на могилі в ковилі (Мал., Запов. джерело, 1959, 88);
[Байда й Папас:] Полинь ти, соколе ясний,.. Та на Вкраїну; Перед ворітьми в батька-матері Сядь, упади. Жалібно проквили (Н.-Лев., II, 1950, 458);
У високості проквилив самотній сокіл (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 309);
// Говорити протяжно, із стогоном; жалібно звертатися до когось.
До воріт Єлиця наближає, Проквиляє тужно білим горлом: «Одчиніть мені ворота, мамо!» (Перв., З глибини, 1956, 113).
Значення в інших словниках
- проквилити — проквили́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проквилити — див. проквиляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проквилити — ПРОКВИЛИ́ТИ див. проквиля́ти. Словник української мови у 20 томах
- проквилити — ЯЧА́ТИ (перев. про птахів — жалібно кричати), КВИЛИ́ТИ, СКИ́ГЛИТИ рідше. — Док.: прояча́ти, проквиля́ти, проквили́ти, проски́глити. Гуси ячать над землею (Б. Олійник); Вив вітер осінній, квилили сичі... (І. Словник синонімів української мови
- проквилити — Проквили́ти, -квилю́, -квили́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проквилити — Проквилити см. проквиляти. Словник української мови Грінченка