проклятущий
ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм.
1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний.
Вона справді виплакала очі, живучи в тій проклятущій хаті з сином, лютим змієм, і невісткою, гадюкою (Барв., Опов.., 1902, 369);
[Бичок:] Ні, вже зарік дам, доки віку мого: не залицятися до того проклятущого зілля, до гаспидських молодиць (Кроп., І, 1958, 488);
// у знач. ім. прокляту́щий, щого, ч.; прокляту́ща, щої, ж. Людина, яку проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять.
О, прокляття проклятущим — за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільки ж: жертв яких було!.. (Тич., II, 1957, 197);
// Який викликає велике роздратування, досаду, надзвичайно сильно докучає кому-небудь.
Я був бідний сільський хлопець і ніколи ще на своїм віці не мав олівця, все мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так страшно капало, бризкало і порскало під натиском моєї руки (Фр., І, 1955, 239);
Трохим Іванович ладний був задушити проклятущого пса, який завдав йому стільки хвилювання (Шиян, Гроза.., 1956, 204);
З дому грошей надсилали все менше й менше: все забирала проклятуща хвороба Василя Опанасовича (Полт., Повість.., 1960, 269).
2. рідко. Те саме, що запе́клий 2, 3.
— А що, одігріли змію біля свого серця! — гукали перші [селяни].. — Хто ж знав, хто гадав, що таке каторжне задасться, таке проклятуще зародиться?.. — казали ті, що йняли віри [Марині] (Мирний, IV, 1955, 254);
[Явдоха:] А очі у нього, — я таки придивилась, — прямо проклятущі! (Кроп., II, 1958, 347).
Значення в інших словниках
- проклятущий — прокляту́щий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- проклятущий — -а, -е, розм. 1》 часто лайл. Якого проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний. || у знач. ім. проклятущий, -щого, ч.; проклятуща, -щої... Великий тлумачний словник сучасної мови
- проклятущий — ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. 1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний. Словник української мови у 20 томах
- проклятущий — ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст. Словник синонімів української мови
- проклятущий — Прокляту́щий, -ща, -ще Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проклятущий — Проклятущий, -а, -е ум. отъ проклятий. Бранное слово. Така натура вже проклятуща удасться. Рудч. Ск. II. 174. А проклятущий хміль як рута зеленів. Греб. 371. Словник української мови Грінченка