проклін
ПРОКЛІ́Н, рідше ПРОКЛЬО́Н, льо́ну, ч.
1. Лайливий вислів, який виражає різкий осуд кого-, чого-небудь, велике обурення кимсь, чимсь, ненависть до когось, чогось і т. ін.
[Елеазар:] Мовчання. Який прокльон страшніший над мовчання? (Л. Укр., II, 1951, 145);
Розпочалась правдива війна родинна з звичайними пригодами: сварками, прокльонами, криками на все село і бійками (Фр., II, 1950, 202);
Вигуки бриніли і згасали разом з іскрами шабельних ударів. Лунали прокльони (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35).
Посила́ти прокльо́ни див. посила́ти;
Си́пати прокльо́ни (прокльо́нами) див. си́пати;
Сла́ти прокльо́ни див. сла́ти.
2. Те саме, що прокля́ття 1.
Вона боялась, що її проклін побив Мелашку, як лиха година (Н.-Лев., II, 1956, 340);
Хто в час пожежі край свій кине І.. в чужий втече, Того весь вік огонь пече І проклін рідної країни (Олесь, Вибр., 1958, 411);
Ворогам — покара і прокльон, А народу — пісня величава (Мас., Поезії, 1950, 37).
3. перев. чого. Те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо.
Зламати нам судьби проклін! Ударив дзвін! (Л. Укр., І, 1951, 468);
«Дивіться ж, діти, онде він, — Який похилий і знебулий. Похмурий, темний, як зігнули Його зневага і проклін!» (Зеров, Вибр., 1966, 412).
Значення в інших словниках
- проклін — проклі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- проклін — Прокляття; (що тяжіє над ким) П. тягар; прв. мн. ПРОКЛЬОНИ, лайка. Словник синонімів Караванського
- проклін — рідше прокльон, -льону, ч. 1》 Лайливий вислів, який виражає різкий осуд кого-, чого-небудь, велике обурення кимсь, чимсь, ненависть до когось, чогось і т. ін. Посилати прокльони. 2》 Те саме, що прокляття 1). 3》 перев. чого. Те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проклін — ПРОКЛІ́Н, рідше ПРОКЛЬО́Н, льо́ну, ч. 1. Лайливий вислів, який виражає різкий осуд кого-, чого-небудь, велике обурення кимсь, чимсь, ненависть до когось, чогось і т. ін. [Елеазар:] Мовчання. Який прокльон страшніший над мовчання?... Словник української мови у 20 томах
- проклін — ЛА́ЙКА (образливе, принизливе слово), СВА́РКА, ПРОКЛІ́Н (ПРОКЛЬО́Н рідше), ПРОКЛЯ́ТТЯ (з лиховісним побажанням); МАТЮ́К розм. (звич. з образливим ужитком слова "мати"). Саламур — зовсім не лайка, нічого в цьому образливого не бачу (О. Словник синонімів української мови
- проклін — Проклі́н, -кльо́ну; -кльо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проклін — Проклін, -льону м. Проклятіе. Проклін усім, хто пале, коле, ріже. К. ЦН. 302. Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклін у калюжі топить. Ном. № 9373. Словник української мови Грінченка