1. Словник української мови в 11 томах

проколювання

ПРОКО́ЛЮВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. проко́лювати.

Готовність риби визначають проколюванням одного з кусків її виделкою (Укр. страви, 1957, 117).

2. рідко. Дія за знач. проко́люватися.

Завважила [Краньцовська] в своєї маленької дитини гарячку, що віщувала проколювання перших зубів (Март., Тв., 1954, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проколювання — проко́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. проколювання — -я, с. 1》 Дія за знач. проколювати. 2》 рідко. Дія за знач. проколюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проколювання — ПРОКО́ЛЮВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. проко́лювати. Готовність риби визначають проколюванням одного з кусків її виделкою (з наук.-попул. літ.). 2. рідко. Дія за знач. проко́люватися. Завважила [Краньцовська] в своєї маленької дитини гарячку, що віщувала проколювання перших зубів (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
  4. проколювання — ПРОКО́Л, ПРОКО́ЛЕННЯ, ПРОКО́ЛЮВАННЯ, ПУ́НКЦІЯ (з діагностичною або лікувальною метою). Я слухаю розповідь Тамари Василівни про те, як народжуються вишиті полотна. Виявляється, у середній за розміром картині треба зробити понад мільйон(!... Словник синонімів української мови