1. Словник української мови в 11 томах

прокрякати

ПРОКРЯ́КАТИ, прокря́каю, прокря́каєш і прокря́чу, прокря́чеш, док., перех. і неперех.

1. Док. до кря́кати 1-4;

// перен., розм. Сказати щось неприємним, різким голосом.

— Працює лазня, фельдфебель? — замість привітання спитав Лібіх.. — Раз я начальник цієї лазні, то вона не може не працювати, — різким голосом прокрякав фельдфебель (Загреб., Європа 45, 1959, 377).

2. Крякати якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокрякати — прокря́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прокрякати — прокрякаю, прокрякаєш і прокрячу, прокрячеш, док., перех. і неперех. 1》 Док. до крякати 1-4). || перен., розм. Сказати щось неприємним, різким голосом. 2》 Крякати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокрякати — ПРОКРЯ́КАТИ, прокря́каю, прокря́каєш і прокря́чу, прокря́чеш, док., що і без прям. дод. 1. Док. до кря́кати 1–4; // перен., розм. Сказати щось неприємним, різким голосом. – Працює лазня, фельдфебель? – замість привітання спитав Лібіх .. Словник української мови у 20 томах
  4. прокрякати — Прокря́кати, -каю, -єш и -кря́чу, -чеш ж. Прокаркать. Словник української мови Грінченка