прокурор
ПРОКУРО́Р, а, ч.
1. В СРСР та інших соціалістичних країнах — службова особа, що здійснює нагляд за точним виконанням законів та підтримує державне обвинувачення в суді.
До розгляду справи в судовому засіданні народний суд в кримінальних справах затверджує у підготовчому засіданні обвинувальний висновок, поданий прокурором (Рад. суд охороняє права.., 1954, 23);
Радянський прокурор не має права пройти мимо будь-якого порушення закону, незалежно від того, хто вчинив це порушення (Рад. Укр., 6.І 1954, 2).
Він добре розумів логіку і силу доказів прокурора, гарячково шукав відповіді, переконливої, точної, не знаходив і намагався виграти час (Собко, Справа.., 1959, 121);
*У порівн. — Не розумію! — Ти, Юлю, наче прокурор (Донч., V, 1957, 338).
∆ Генера́льний Прокуро́р СРСР — службова особа, що очолює Прокуратуру СРСР.
Вищий нагляд за точним виконанням законів усіма міністерствами і підвідомчими їм установами.. покладається на Генерального Прокурора СРСР, призначуваного Верховною Радою СРСР строком на сім років (Рад. суд, 1951, 22).
2. У капіталістичних країнах та дореволюційній Росії — службова особа, що провадить кримінальне переслідування, підтримує обвинувачення в суді, а в ряді випадків здійснює також адміністративний нагляд.
— Ви взяли мої бумаги? — скрикнув він. — Покажіть їх прокуророві, — хай він мене винуватить по них, а не пригадує, що колись було у гімназії! (Мирний, І, 1954, 354);
Сакко ім’я вічно житиме в людських думках і серцях, коли, прокуроре, і ваші кістки, і ваші кістки, панове судді, зітліють, забуті всіма (Уп., Вірші.., 1957, 134).
∆ Това́риш прокуро́ра, заст. — помічник, заступник прокурора.
Товариш прокурора все затискав уста та закочував очі, як жертва (Коцюб., II, 1955, 379).
Значення в інших словниках
- прокурор — прокуро́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- прокурор — -а, ч. 1》 Працівник органів прокуратури. 2》 Державний обвинувачувач у суді. Товариш прокурора заст. — помічник, заступник прокурора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прокурор — Звинувач Словник чужослів Павло Штепа
- прокурор — ПРОКУРО́Р, а, ч. 1. Службова особа, що здійснює нагляд за точним виконанням законів та підтримує державне обвинувачення в суді. * У порівн. – Не розумію! – Ти, Юлю, наче прокурор (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
- прокурор — прокуро́р (франц. procureur, від лат. procure – піклуюсь, керую) службова особа органів прокуратури. В СРСР вищий нагляд за точним виконанням законів покладається на Генерального Прокурора СРСР, якому підпорядковані... Словник іншомовних слів Мельничука
- прокурор — ПРОКУРО́Р (службова особа, що підтримує обвинувачення в суді, здійснює нагляд за точним виконанням законів тощо), ПРОКУРА́ТОР зах., АУДИ́ТОР (АВДИ́ТОР) заст. Словник синонімів української мови
- прокурор — Прокуро́р, -ра; -ро́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прокурор — Прокуро́р, -ра м. Прокуроръ. Нащо було Паньку прохаться в прокурори? Греб. 362. Словник української мови Грінченка