1. Словник іншомовних слів Мельничука

прокурор

прокуро́р

(франц. procureur, від лат. procure – піклуюсь, керую)

службова особа органів прокуратури. В СРСР вищий нагляд за точним виконанням законів покладається на Генерального Прокурора СРСР, якому підпорядковані П. республік, країв, областей, округів, районів, міст, військові П. Термін «прокурор» вживається щодо заступників і помічників П. під час їх участі в судовому процесі.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокурор — прокуро́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прокурор — -а, ч. 1》 Працівник органів прокуратури. 2》 Державний обвинувачувач у суді. Товариш прокурора заст. — помічник, заступник прокурора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокурор — Звинувач Словник чужослів Павло Штепа
  4. прокурор — ПРОКУРО́Р, а, ч. 1. Службова особа, що здійснює нагляд за точним виконанням законів та підтримує державне обвинувачення в суді. * У порівн. – Не розумію! – Ти, Юлю, наче прокурор (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  5. прокурор — ПРОКУРО́Р (службова особа, що підтримує обвинувачення в суді, здійснює нагляд за точним виконанням законів тощо), ПРОКУРА́ТОР зах., АУДИ́ТОР (АВДИ́ТОР) заст. Словник синонімів української мови
  6. прокурор — Прокуро́р, -ра; -ро́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прокурор — ПРОКУРО́Р, а, ч. 1. В СРСР та інших соціалістичних країнах — службова особа, що здійснює нагляд за точним виконанням законів та підтримує державне обвинувачення в суді. Словник української мови в 11 томах
  8. прокурор — Прокуро́р, -ра м. Прокуроръ. Нащо було Паньку прохаться в прокурори? Греб. 362. Словник української мови Грінченка