пролазити

ПРОЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ПРОЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док.

1. Плазом або майже притискаючись до поверхні всім тілом, залізати куди-небудь через вузький отвір, щілину, шпарку, просуватися вперед крізь щось, поміж чимсь і т. ін. (про плазунів і дрібних живих істот, що мають багато ніг).

Вони [жучки] ворушили ніжками, чіплялись за пальці, вперто не хотіли пролазити у вузеньку шийку пляшки (Донч., VI, 1957, 57);

Усей той яр так заріс кущами, що не тільки не пройде чоловік, але й собака не пролізе (Н.-Лев., III, 1956, 278);

// Взагалі лазити, повзати по якій-небудь поверхні (звичайно про комах).

По столу пролізла муха; *Образно. Залишившись на самоті, Дорош підходить до столу, бере привезений камінь і пильно вдивляється в нього. По обличчю йому болючим зигзагом пролазить усмішка (Мам., Тв., 1962, 414);

// Навшпиньках або поповзом влазити всередину чого-небудь через вузький прохід, пролом, отвір, насилу пробиратися вперед попід чимсь, через щось і т. ін. (про людей).

Плутаючись у високих бур’янах, пролазячи попід кущами,.. вони долізли врешті до води (Коцюб., І, 1955, 337);

Вона пролазила попід вагонами, бігла до свого сьомого, міцно притискуючи до себе уже прив’ялий і все ще такий же великий сніп лугових квітів (Літ. газ., 16.XII 1960, 4);

Одчинив [Марко] невеличке віконце, таке, що тільки хіба гадюкою пролізти чоловікові (Стор., І, 1957, 390);

Пролізши через купу іржавих поламаних машин, які попадали крізь стелю з другого поверху, хлопці побачили залізну ляду (Ю. Янов., II, 1954, 42);

Поки інші козаки ламали двері, Бреус проліз через отвір у даху і одразу ж загруз по коліна у воросі збіжжя (Добр., Очак. розмир, 1965, 146);

// Проходити за розмірами через який-небудь отвір.

Левантина спробувала просунути їх [обценьки] крізь двері, але вони не пролазили (Гр., II, 1963, 290);

Ухопив пес цілого пирога. Дивлюся, і цілий пиріг не застряв у горлі, пролазить. Цюцько навіть не поперхнувся (Ковінька, Кутя.., 1960, 37);

— Там гармати такі, що й чоловік у стволяку пролізе! (Гончар, II, 1959, 44);

Підіймає [Максим] руку до крихітної.. щілини, крізь яку не пролізе й дитячий кулак (Стельмах, І, 1962, 437);

// розм. Через силу пробиратися куди-небудь між людьми, що тісно стоять, сидять.

Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара, перешкоджаючи кінооператорові працювати (Ю. Янов., II, 1958, 109);

Увійшла [Ївга у суд]. Писарів чимало; а народу ж то, народу, — так і не пролізеш (Кв.-Осн., II, 1956, 274);

— Ходімте [на матч] зарані, бо запізнимось трохи, — не проліземо на місце (Вишня, І, 1956, 403);

Він проліз у юрбі до ослонів, пройшовся між них, розглядаючись, і, врешті, сів на одному (Головко, І, 1957, 169);

// розм. Просуватися, проходити по багнистій, грузькій поверхні.

На воді ряска, немов руда кора.. Човен ледве-ледве пролазить. Скрізь брудно (Коцюб., II, 1955, 265).

◊ І вуж (ми́ша) не пролі́зе:

а) про надто густу рослинність.

Жита такі, що й вуж не пролізе (Вовчок, І, 1955, 147);

б) про місцевість, яка пильно охороняється, контролюється ким-небудь.

— Там і миша не пролізе.. Кораблі Британського королівського флоту мають щодо цього твердий наказ. Стрілка [Арабатська] — під нашою опікою (Гончар, II, 1959, 391);

Прола́зити (пролі́зти) в шпа́рку — хитрощами досягати якої-небудь мети.

Справжній митець увіходить у мистецтво не потихеньку, не пролазить у шпарку, прикриваючись вигаданим прізвиськом, а йде сміливо, відверто, через головний вхід (Загреб., День.., 1964, 71);

Пролі́зти крізь ву́шко го́лки див. ву́шко;

Щоб і ми́ша не пролі́зла — уживається як наказ пильно охороняти яку-небудь місцевість.

[Свічка:] Мушу попередити: по цій дорозі не тільки танк, а й жодна миша щоб не пролізла (Корн., II, 1955, 49).

2. розм. Показуватися назовні через дірки, щілини і т. ін.; вилазити.

Ноги [чоловіка] у жовтих чоботях з пальцями, мов рукавиці,.. а скрізь тії пальці пролазили когті [кігті], мов у кота заморського (Кв.-Осн., II, 1956, 232);

Циркуляри уже йому йдуть на такому тонкому папері, що й махорка крізь нього пролазить (Гончар, II, 1959, 221).

3. розм. Злодійкувато, потай забиратися куди-небудь.

Гризельда звеліла покликати коменданта й розказала йому, що в садок кудоюсь пролізли козаки і певно кмітять за всім (Н.-Лев., VII, 1966, 198);

— Та ми так проліземо, що Кучма й незчується. А кавуняччя в нього яке! (Гр., І, 1963, 361);

— Тепер лягаймо спати, — порадив він. — І замикайте двері, щоб ще хто не проліз, — додав Федя (Трубл., І, 1955, 89);

// перен. Просочуватися, проникати куди-небудь (про мороз, вітер і т. ін.); ставати відчутним (про запах).

Вітер лютує, вітер царює, пролазить у кожну щілину (Григ., Вибр., 1959, 326);

Третьої ночі, коли мороз розбивав стіни й пролазив у хату, Терешко зовсім одубів (Епік, Тв., 1958, 389);

— Я гризу собі пальці, затуляю рота, носа, а він, той запах [їжі], пролізає всюди, наповняє всю кімнату (Хотк., І, 1966, 175);

// перен. Зловживаючи чиїм-небудь довір’ям, потрапляти кудись з метою вивідати щось, зайнятися підривною діяльністю і т. ін.

Він своєю вдачею ніби ввесь був обмазаний «єлеєм», бо пролазив скрізь і всюди, сказати б в найменшу щілину (Н.-Лев., IV, 1956, 127);

Німецько-гетьманські агенти нишпорили в навколишніх селах,.. пролазили в полк, баламутили бійців (Скл., Легенд. начдив, 1957, 45);

[Филимон:] Проворний [Гаврюшка] вражий син! Скрізь пролізе, підслухає (К.-Карий, І, 1960, 91);

Син глитая Максима Бобровника, Іван Бобровник, проліз до колгоспу, але тремтів (Кучер, Дорога.., 1958, 10);

// перен. Пристосовуючись і хитруючи, добиватися вигідного соціального становища, незаконно просуватися по службі і т. ін.

— Нехай тебе бог боронить від них [менших панків]! Пролізай до старших! (Кв.-Осн., II, 1956, 282);

— Ти думаєш, я тебе не пам’ятаю?.. Пам’ятаю, як же. В Ніжині… Забув? Коли ж ти встиг в інспектори пролізти? Чи це не ти? (Довж., І, 1958, 201);

За Шевка взявся громадський суд. Судили його в школі, згадували провини в минулому і дивувались, як він знову проліз на посаду (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 119).

◊ Прола́зити (пролі́зти) в дові́р’я — те саме, що Вла́зити (влі́зти, вкрада́тися, вкра́стися, втира́тися, вте́ртися і т. ін.) в дові́р’я ( див. дові́р’я).

Жлукто зробив непевний рух рукою, показуючи цим, як його треба пролазити в людське довір’я, щоб дещо дізнатися від них (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 115);

Прола́зити (пролі́зти) в ду́шу кому — те саме, що Вла́зити (влі́зти) в ду́шу ( див. вла́зити).

Аж ось коли він починає розуміти, чому його запросив Римар на іменини в минулому році. Він задобрював його, пролазив йому в душу (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 131).

4. перен., розм. Випадково або час від часу з’являтися, мимоволі виникати і т. ін.

Балачки про Голодний Степ пролазили в щоденні турботи, в думки (Ле, Міжгір’я, 1953, 85);

У Юрка Васюти між п’ятірок пролізла одна четвірка (Донч., Ю. Васюта, 1950, 180).