пролетарій

ПРОЛЕТА́РІЙ, я, ч. Те саме, що пролета́р.

На найнижчих лавках люди значніші, багатші, на середніх — люди середнього достатку, плебеї, на найвищих, крутих і тісних — простолюд, пролетарії (Л. Укр., II, 1951, 510);

Вчора хлібороб, хазяїн, а сьогодні пролетарій — селянин неминуче попадає у ті сіті [капіталізму] й гине в нерівній боротьбі (Коцюб., III, 1956, 37);

— Так, робітник. Робітник я, пролетарій. — Тимофій Стоян трусонув блискучою чуприною і рушив до соціал-демократа на трибуну (Довж., І, 1958, 47);

— То нехай ота біднота, оті пролетарії багатіють теж! — вигукнув хтось уїдливо з гурту заможних хазяїнів (Шиян, Баланда, 1957, 118).