проливатися

ПРОЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРОЛИ́ТИСЯ, ллє́ться і рідко ПРОЛЛЯ́ТИСЯ, я́ється, док.

1. Розпліскуватися, розливатися, розхлюпуватися.

Очі її блищали недобрим вогнем, проте вона стримала себе, опустила брови, примружила очі. — Вино проливається на щастя… (Скл., Святослав, 1959, 32);

Ой пливе човен води повен, коли б не пролився (Чуб., V, 1874, 293);

Заскиглив журавель, пролилася вода на землю, і обізвався молодий радісний голос: — Спасибі Мар’яні, що таку славну криницю викопала (Стельмах, II, 1962, 294).

◊ Пролива́ється (пролила́ся, пролля́лася) кров — про кровопролиття (у війні, збройній сутичці і т. ін.).

— Не дійде до того, щоб проливалася кров… Ах, боже!.. певно не дійде (Коцюб., II, 1955, 169);

— Я хоч і не пророк, але скажу, що крові проллється чимало, але німця не буде на нашій землі, бо ще не було такого, щоб хтось переміг наш народ (Тют., Вир, 1964, 292);

Генерал Ватутін не дожив до дня повного визволення України. На полі бою пролилась його гаряча кров (Ю. Янов., II, 1954, 241);

Звелів тоді забрать Усіх поранених шляхетний Підкоморій, І крові, що її проллялось ціле море, Не проливати більш (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 282);

Сльо́зи пролили́ся чиї — хто-небудь заплакав.

Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози (Шевч., II, 1963, 252);

Мати тут, молодого, колись Василя Чумака проводжала, її сльози рясні пролились — за улюбленим сином ридала (Гонч., Вибр., 1959, 48).

2. Випадати, проходити (про дощ, зливу і т. ін.).

Над горами відгриміли грози, пролилися дощі, прокотилися тумани (Чорн., Визволення, 1949, 134);

Гриміли громи І дощ пролився, як з відра… (Павл., Бистрина, 1959, 115);

// чим. Утворювати опади (про хмари).

Почав жовтіти сад. Частіше снувалися хмари, проливаючись дрібними дощами (Шиян, Баланда, 1957, 249);

*Образно. І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Перв., II, 1958, 135);

Пішов дощ — густий, холодний, наче небо не витримало важких хмар, що весь день висіли над бородінським полем, і пролилося дрібними сльозами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 301);

// Скочуватися вниз (про сльози).

Єдина сльоза, що пролилась з її [Олі] очей, здається, наскрізь пропікає йому пальці (Стельмах, II, 1962, 154).

3. перен. Поширюватися (про світло і т. ін.).

Туман раптом знявся вгору, і перший яскраво-білий промінь сонця пролився з-за горизонту (Собко, Біле полум’я, 1952, 81);

Була ріка — ну, звісно, як ріка. Текла собі між долами й горбами, Прийшов поет — і синь її легка, Мов чари голубі, проллялась між рядками (Забашта, Пісня.., 1961, 24);

// Чутися, лунати (про звуки, голоси і т. ін.).

Коли страшне ридання через вінця пролилося, пролунав над матерями голос дужий і знайомий (Гур., Друзі.., 1959, 15);

Білий іній голів… Анни Зегерс схвильована мова… Арагона й Неруди, і Гільєна розмірена річ… Руська мова луна, українська проллялась шовкова… (Забашта, Вибр., 1958, 55).