проливатися

ПРОЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРОЛИ́ТИСЯ, ллє́ться і рідко ПРОЛЛЯ́ТИСЯ, я́ється, док.

1. Розпліскуватися, розливатися, розхлюпуватися.

Очі її блищали недобрим вогнем, проте вона стримала себе, опустила брови, примружила очі. – Вино проливається на щастя... (С. Скляренко);

Ой пливе човен води повен, коли б не пролився (П. Чубинський);

Заскиглив журавель, пролилася вода на землю, і обізвався молодий радісний голос: – Спасибі Мар'яні, що таку славну криницю викопала (М. Стельмах).

2. Випадати, проходити (про дощ, зливу і т. ін.).

Над горами відгриміли грози, пролилися дощі, прокотилися тумани (С. Чорнобривець);

Гриміли громи І дощ пролився, як з відра... (Д. Павличко);

// чим. Утворювати опади (про хмари).

Почав жовтіти сад. Частіше снувалися хмари, проливаючись дрібними дощами (А. Шиян);

* Образно. І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Л. Первомайський);

// Скочуватися вниз (про сльози).

Єдина сльоза, що пролилась з її [Олі] очей, здається, наскрізь пропікає йому пальці (М. Стельмах).

3. перен. Поширюватися (про світло і т. ін.).

Туман раптом знявся вгору, і перший яскраво-білий промінь сонця пролився з-за горизонту (В. Собко);

Була ріка – ну, звісно, як ріка. Текла собі між долами й горбами, Прийшов поет – і синь її легка, Мов чари голубі, проллялась між рядками (Л. Забашта);

// Чутися, лунати (про звуки, голоси і т. ін.).

Коли страшне ридання через вінця пролилося, пролунав над матерями голос дужий і знайомий (О. Гуреїв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

проливатися

Значення в інших словниках