1. Словник української мови в 11 томах

проложити

ПРОЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що прокла́сти 3, 5.

— То поїдьмо удвох. Поїдьмо?! — і питалася і разом настоювала пишна Гамзиха. — Підожди, душко, дай дорогу проложити. Там такі нетрі! такі пущі! (Мирний, IV, 1955, 159);

[Річард:] Геть! Розступіться, дайте шлях! Інакше, я сам собі дорогу проложу! Гей, стережіться! (Л. Укр., III, 1952, 85);

В житті нам доріжка легка та весела. Як сонечко світла, Щаслива та мила, Бо влада Радянська її проложила (Укр.. лір. пісні, 1958, 641);

Не з добра то хтось проложив пісню: «Мати наша, мати! Не журись ти нами..» (Барв., Опов.., 1902, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проложити — проложи́ти дієслово доконаного виду прокласти розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. проложити — -ложу, -ложиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що прокласти 3), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проложити — ПРОЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., що, розм., рідко. Те саме, що прокла́сти 3, 5. – То поїдьмо удвох. Поїдьмо?! – і питалася і разом настоювала пишна Гамзиха. – Підожди, душко, дай дорогу проложити. Там такі нетрі! такі пущі! (Панас Мирний); [Річард:] Геть!... Словник української мови у 20 томах
  4. проложити — ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. проложити — Проложи́ти, -жу, -жиш гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. К. (О. 1861. III. 6). 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. К. ЦН. 307. Словник української мови Грінченка