проморочити
ПРОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час.
◊ Проморо́чити го́лову кому — завдавати комусь турбот, клопоту, зловживати чиєюсь увагою якийсь час.
— А ну бо годі! І так уже півдня проморочив мені голову всякими своїми витіями [витівками] (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проморочити — проморо́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- проморочити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проморочити — ПРОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм. Морочити якийсь час. Словник української мови у 20 томах
- проморочити — Проморочити, -чу́, -чиш гл. Забивать голову, надоѣдать приставаніями извѣстное время. А ну бо годі! І так уже пів дня проморочив мені голову всякими своїми витіями. Словник української мови Грінченка