пропалий
ПРОПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропа́сти.
Про пропалий міх із кукурудзою перестали говорити (Коб., III, 1956, 477);
Поки що усмішки на юнацьких обличчях [студентів] і жарти на вустах, а її розпалена материнська уява вже бачить їх в крові, на операційних столах, вже це йдуть повз неї то вбиті, то поранені, то пропалі безвісти, то гинучі в концтаборах… (Гончар, Людина.., 1960, 52);
// у знач. ім. пропа́ле, лого, с. Те саме, що пропа́жа 2.
Все пропало, — а пропале Ніщо в пісні й споминати (Фр., XI, 1952, 365).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пропалий — пропа́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пропалий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до пропасти. || у знач. ім. пропале, -лого, с. Те саме, що пропажа 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пропалий — ПРОПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пропа́сти. Поки що усмішки на юнацьких обличчях [студентів] і жарти на вустах, а її розпалена материнська уява вже бачить їх в крові, на операційних столах, вже це йдуть повз неї то вбиті, то поранені... Словник української мови у 20 томах
- пропалий — Пропалий, -а, -е Пропавшій. Словник української мови Грінченка