1. Словник української мови в 11 томах

просвіжілий

ПРОСВІЖІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до просвіжі́ти.

Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна в просвіжілім повітрі (Тич., І, 1957, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвіжілий — просвіжі́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. просвіжілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до просвіжіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. просвіжілий — ПРОСВІЖІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до просвіжі́ти. Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна в просвіжілім повітрі (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах