1. Словник української мови в 11 томах

просвітлілий

ПРОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до просвітлі́ти.

Вона встала, зняла з просвітлілого вікна затемнення (Ю. Янов., II, 1954, 71);

Схопилась [Оля], долонями витерла очі, дивилась на нього. Втомлена, просвітліла, голубила його поглядом (Дор., Не повтори.., 1968, 25);

Вона якийсь час дивилася мовчки на просвітлілі обличчя юнаків (Кол., Терен.., 1959, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвітлілий — просвітлі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. просвітлілий — див. веселий; світлий Словник синонімів Вусика
  3. просвітлілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до просвітліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просвітлілий — ПРОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до просвітлі́ти. Вона встала, зняла з просвітлілого вікна затемнення (Ю. Яновський); Марко замріяно дивиться в просвітлілу калюжу (К. Гриб); Схопилась [Оля], долонями витерла очі, дивилась на нього. Словник української мови у 20 томах
  5. просвітлілий — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови