1. Словник української мови у 20 томах

просвітлілий

ПРОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до просвітлі́ти.

Вона встала, зняла з просвітлілого вікна затемнення (Ю. Яновський);

Марко замріяно дивиться в просвітлілу калюжу (К. Гриб);

Схопилась [Оля], долонями витерла очі, дивилась на нього. Втомлена, просвітліла, голубила його поглядом (П. Дорошко);

Вона якийсь час дивилася мовчки на просвітлілі обличчя юнаків (П. Колесник);

Поналивав [Річка] у гранчаки й сяючи вже просвітлілими очима, звернувся до товариша: – Я вже й забув, коли ми ось так ділили хліб-сіль (М. Циба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвітлілий — просвітлі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. просвітлілий — див. веселий; світлий Словник синонімів Вусика
  3. просвітлілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до просвітліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просвітлілий — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови
  5. просвітлілий — ПРОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до просвітлі́ти. Вона встала, зняла з просвітлілого вікна затемнення (Ю. Янов., II, 1954, 71); Схопилась [Оля], долонями витерла очі, дивилась на нього. Втомлена, просвітліла, голубила його поглядом (Дор. Словник української мови в 11 томах