1. Словник української мови в 11 томах

просліджувати

ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. і неперех.

1. Дивитися на що-небудь, що переміщується, рухається.

Старець прослідив очима барку, поки за скалою не сховалась аж у пристань (Фр., XI, 1952, 205).

2. Стежити за ким-небудь з метою його викрити, спіймати і т. ін.

[Томко:] Одному тобі найкраще прослідити Микитюка, бо він не знає тебе (Ірчан, І, 1958, 176).

3. Вивчаючи, досліджуючи тощо, встановлювати хід розвитку, зміни і т. ін. чого-небудь.

Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом. Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити (Вишня, І, 1956, 3).

4. Іти слідом за ким-небудь.

За нею ходив гречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки (Чуб., III, 1872, 315).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просліджувати — прослі́джувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. просліджувати — -ую, -уєш, недок., рідко, прослідити, -джу, -диш, док., перех. і неперех. 1》 Дивитися на що-небудь, що переміщується, рухається. 2》 Стежити за ким-небудь з метою його викрити, спіймати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. просліджувати — див. слідити, підстерегати, рекогноскувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. просліджувати — ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.,кого, що і без прям. дод. 1. Дивитися на що-небудь, що переміщується, рухається. Старець прослідив очима барку, поки за скалою не сховалась аж у пристань (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. просліджувати — ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док. Словник синонімів української мови