1. Словник української мови в 11 томах

просмерділий

ПРОСМЕРДІ́ЛИЙ, а, е, розм. Який просмердівся.

Викублювалися [вовчата] в просмерділому ще з літа лігві (Загреб., Шепіт, 1966, 10);

Їздові поганяли чимдуж і, випереджаючи один одного, з розгону влітали в пристанційне містечко, як у вогняну просіку, в задимлені, просмерділі хащі (Гончар, III, 1959, 377).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просмерділий — просмерді́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. просмерділий — див. смердючий Словник синонімів Вусика
  3. просмерділий — -а, -е, розм. Який просмердівся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просмерділий — ПРОСМЕРДІ́ЛИЙ, а, е, розм. Який просмердівся. Викублювалися [вовчата] в просмерділому ще з літа лігві (П. Загребельний); Їздові поганяли чимдуж і, випереджаючи один одного, з розгону влітали в пристанційне містечко, як у вогняну просіку, в задимлені, просмерділі хащі (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах