простогнати
ПРОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док.
1. неперех. Док. до стогна́ти 1.
Вона глянула ще раз на Мотрю, поступилася назад, простогнала, сіла мовчки на піл (Мирний, І, 1949, 136);
Раптом простогнав Василь Максимович — тим довгим, здавленим стогоном, коли сниться щось жахливе (Шовк., Людина.., 1962, 166).
2. перех. і без додатка. Сказати, вимовити із стогоном.
— Галю, так в чім же діло? — простогнав я (Л. Укр., III, 1952, 683);
Відповідь була незрозумілою. Невідомий щось прохарчав чи простогнав (Ткач, Жди.., 1959, 21).
3. неперех. Стогнати якийсь час.
— Он учора, як сова та, як сич, цілу ніч простогнала [Загнибідиха] та проголосила (Мирний, III, 1954, 98);
Три дні старий ще в ранах простогнав, На хвилю не проснувшись із нетями (Фр., XIII, 1954, 283);
Цілу ніч простогнав [Онисько] від побоїв (Цюпа, Три явори, 1958, 27).
Значення в інших словниках
- простогнати — простогна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- простогнати — -стогну, -стогнеш, док. 1》 неперех. Док. до стогнати 1). 2》 перех. і без додатка. Сказати, вимовити зі стогоном. 3》 неперех. Стогнати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простогнати — ПРОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док. 1. Док. до стогна́ти 1. Вона глянула ще раз на Мотрю, поступилася назад, простогнала, сіла мовчки на піл (Панас Мирний); [Ілія] говорив розпучливим голосом і, неначеб не було нікого в хаті, кинувся, як перше... Словник української мови у 20 томах
- простогнати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- простогнати — Простогнати, -ну, -неш гл. Простонать. Словник української мови Грінченка