простодушний
ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний.
Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (Вол., Місячне срібло, 1961, 175);
// Який виражає довірливість, наївність.
— Зараз вони прокладають крізь гори газопровід. Я чую їхні простодушні вигуки, якими вони вітають наш ешелон (Гончар, III, 1959, 340);
Швейк у цю віщу хвилину свого натхнення був прегарний. Його простодушне усміхнене обличчя сяяло (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 18);
// у знач. ім. простоду́шний, ного, ч.; простоду́шна, ної, ж. Довірлива, наївна людина.
Баби тут [у пеклі] більш не ворожили І простодушних не дурили (Котл., І, 1952, 144).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простодушний — простоду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- простодушний — Довірливий, наївний, нехитрий, простий серцем, щиросердий. Словник синонімів Караванського
- простодушний — -а, -е. Довірливий, наївний. || Який виражає довірливість, наївність. || у знач. ім. простодушний, -ного, ч.; простодушна, -ної, ж. Довірлива, наївна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (І. Словник української мови у 20 томах
- простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини). Словник синонімів української мови