простодушний
ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини). Досі я вважав капітана третього рангу принаймні якщо не бундючним, то в усякому разі далеко не простодушним чоловіком (В. Логвиненко); Простодушна хлопцева зацікавленість справою, видно, сподобалась Баклагову (О. Гончар); — Се був мій знайомий друкар, вірою палкий; душею ясний, щирої і нелукавої натури (Леся Українка); До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці (Ю. Яновський); В грі його (К. Соленика) особистість українця виявлялась не простакуватою, млявою і наївною аж до глупоти, а повною внутрішнього життя і значення (І. Франко); Айгюль прийшла до гуртожитку увечері в наївній вірі, що Карналь не може тинятися по бульварах з одеськими дівчатами, а повинен сидіти й ждати її появи (П. Загребельний); Він був невинної, дитинячої вдачі (переклад М. Рильського).
Значення в інших словниках
- простодушний — простоду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- простодушний — Довірливий, наївний, нехитрий, простий серцем, щиросердий. Словник синонімів Караванського
- простодушний — -а, -е. Довірливий, наївний. || Який виражає довірливість, наївність. || у знач. ім. простодушний, -ного, ч.; простодушна, -ної, ж. Довірлива, наївна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (І. Словник української мови у 20 томах
- простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (Вол., Місячне срібло, 1961, 175); // Який виражає довірливість, наївність. Словник української мови в 11 томах