простодушний
ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е.
Довірливий, наївний.
Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (І. Волошин);
У феєрії [Лесі Українки] виведено мавку, русалку, лісовика, водяника, перелесника й інши істоти, що живуть в уяві простодушного волинського поліщука .. Феєрія зветься “Лісова пісня” (з наук. літ.);
// Який виражає довірливість, наївність.
– Зараз вони прокладають крізь гори газопровід. Я чую їхні простодушні вигуки, якими вони вітають наш ешелон (О. Гончар);
На простодушних плохих обличчях темно-смуглявих людей був вираз спокою й покірної байдужості (Н. Королева);
Швейк у цю віщу хвилину свого натхнення був прегарний. Його простодушне усміхнене обличчя сяяло (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// у знач. ім. простоду́шний, ного, ч.; простоду́шна, ної, ж. Довірлива, наївна людина.
Баби тут [у пеклі] більш не ворожили І простодушних не дурили (І. Котляревський).
Значення в інших словниках
- простодушний — простоду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- простодушний — Довірливий, наївний, нехитрий, простий серцем, щиросердий. Словник синонімів Караванського
- простодушний — -а, -е. Довірливий, наївний. || Який виражає довірливість, наївність. || у знач. ім. простодушний, -ного, ч.; простодушна, -ної, ж. Довірлива, наївна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини). Словник синонімів української мови
- простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (Вол., Місячне срібло, 1961, 175); // Який виражає довірливість, наївність. Словник української мови в 11 томах