1. Словник української мови в 11 томах

просіка

ПРОСІ́КА, и, ж. Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін.

На просіках свіжа брость росла (Фр., XI, 1952, 245);

Його разом з групою солдатів послали до Утицького лісу рубати просіку (Кочура, Зол. грамота, 1960, 373);

*У порівн. Село Моринці — це по суті.. сад, серед якого вулиці прорізуються, мов просіки (Вол., Самоцвіти, 1952, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Просіка — Про́сіка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. просіка — ПРОСІКА – ПРОСІК Просіка. Очищена від дерев смуга в лісі, яка є межею ділянки, дорогою тощо. Просік, -у. У гірничій справі – допоміжна горизонтальна виробка, призначена для провітрювання або з’єднання інших виробок: вентиляційний просік. Літературне слововживання
  3. просіка — -и, ж. Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просіка — ПРОСІ́КА, и, ж. Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін. На просіках свіжа брость росла (І. Франко); Хруснули гілки, але, здавалось, зашумів весь ліс, зашипотіли стовбури, вдарив світ... Словник української мови у 20 томах
  5. просіка — Просіка, -ки ж. Просѣка. Він зробив (у лісі) просіку. Драг. 205. Словник української мови Грінченка