просіка

просі́ка

-и, ж.

Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Просіка — Про́сіка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. просіка — ПРОСІ́КА, и, ж. Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін. На просіках свіжа брость росла (І. Франко); Хруснули гілки, але, здавалось, зашумів весь ліс, зашипотіли стовбури, вдарив світ... Словник української мови у 20 томах
  3. просіка — ПРОСІ́КА, и, ж. Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін. На просіках свіжа брость росла (Фр., XI, 1952, 245); Його разом з групою солдатів послали до Утицького лісу рубати просіку (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах
  4. просіка — Просіка, -ки ж. Просѣка. Він зробив (у лісі) просіку. Драг. 205. Словник української мови Грінченка
  5. просіка — ПРОСІКА – ПРОСІК Просіка. Очищена від дерев смуга в лісі, яка є межею ділянки, дорогою тощо. Просік, -у. У гірничій справі – допоміжна горизонтальна виробка, призначена для провітрювання або з’єднання інших виробок: вентиляційний просік. Літературне слововживання