1. Словник української мови в 11 томах

півнячий

ПІ́ВНЯЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до пі́вень.

Старший хлопець.. вглядів півнячу перебиту ногу, що стриміла з горшка (Н.-Лев., II, 1956, 372);

— Бач — наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти… (Коцюб., II, 1955, 20);

— Я вже й надвір виходила, прислухалась. Думала — може де півнячий голос почую — тиша (Збан., Єдина, 1959, 45).

2. перен. Власт. задерикуватій, запальній і т. ін. людині.

Відкривалась вона [ворожнеча] Артемові на кожному кроці: у зневажливо задирливій поведінці артилеристів до гайдамаків, у півнячій бундючності гайдамаків (Головко, II, 1957, 528).

3. перев. у сполуч. із. сл. діло, справа. Власт. півневі, півням.

Півні вже давно охрипли, роблячи свою щоденну справу за давнім правилом: моє діло півняче, проспівав, а там хоч і не розвиднюйся! (Дмит., Наречена, 1959, 212);

// перен. Про незначну, другорядну і т. ін. роль у чому-небудь.

[Префект:] Якщо в Корінфі дійсне є скільки перлів хисту і науки, то се є Меценатова заслуга. [Меценат:] Моя заслуга півняча, мій друже (Л. Укр., III, 1952, 453).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. півнячий — пі́внячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. півнячий — -а, -е. 1》 Прикм. до півень. 2》 перен. Власт. задерикуватій, запальній і т. ін. людині. 3》 перев. у сполуч. зі. сл. діло, справа. Власт. півневі, півням. || перен. Про незначну, другорядну і т. ін. роль у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. півнячий — ПІ́ВНЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до пі́вень. Старший хлопець .. вглядів півнячу перебиту ногу, що стриміла з горшка (І. Нечуй-Левицький); – Бач – наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти... Словник української мови у 20 томах
  4. півнячий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. півнячий — Півнячий, -а, -е Пѣтушій. Конст. у. Словник української мови Грінченка