півча
ПІ́ВЧА, чої, ж. Церковний хор.
Був у Заярській церкві — півча співала, — препогано! (Мирний, V, 1955, 327);
Біля ями на землю опустили мари. Знову правив піп і співала півча. Потім підходили прощатись з померлим (Головко, II, 1957, 339).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- півча — пі́вча іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- півча — -чої, ж. Церковний хор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- півча — ПІ́ВЧА, чої, ж. Церковний хор. Був у Заярській церкві – півча співала, – препогано! (Панас Мирний); Біля ями на землю опустили мари. Знову правив піп і співала півча. Потім підходили прощатись з померлим (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
- півча — ХОР (співочий колектив — виконавець вокальної музики з інструментальним супроводом або без нього), КАПЕ́ЛА, ГУРТ, КАПЕ́ЛІЯ заст.; ПІ́ВЧА (церковний). Народний хор; Академічний хор; Капела бандуристів. Словник синонімів української мови