1. Словник української мови в 11 томах

підбілювати

ПІДБІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., перех.

1. Білити крейдою, вапном і т. ін. додатково частину якої-небудь поверхні.

При кінці минулого літа мав мене відвідати в Русові мій приятель.. У хаті підбілювали.., чекалося на гостя (Стеф., II, 1953, 28);

Новосельці сіяли квіти, підбілювали дерева, впорядковували балкони (Веч. Київ, 24.ІV 1961, 3).

2. Покриваючи обличчя пудрою, білилами, робити його білим, білішим.

— Як візьмеш ще й білила, Та свій вид коли підбілиш, — О, тоді вже безпремінно Парубків побожевілиш! (Щог., Поезії, 1958, 326).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбілювати — підбі́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підбілювати — -юю, -юєш, недок., підбілити, -білю, -білиш, док., перех. 1》 Білити крейдою, вапном і т. ін. додатково частину якої-небудь поверхні. 2》 Покриваючи обличчя пудрою, білилами, робити його білим, білішим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підбілювати — ПІДБІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., що. 1. Білити крейдою, вапном і т. ін. додатково частину якої-небудь поверхні. При кінці минулого літа мав мене відвідати в Русові мій приятель .. У хаті підбілювали.., чекалося на гостя (В. Словник української мови у 20 томах
  4. підбілювати — Підбілювати, -люю, -єш сов. в. підбілити, -лю, -лиш, гл. Подбѣливать, подбѣлить. Словник української мови Грінченка