підважувати

ПІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Підіймати що-небудь важке, застосовуючи підойму, підвагу.

На розкопках зостався прикажчик Сорока, який, не діждавшись батька, почав підважувати камінь ломами й поламав його (Думки про театр, 1955, 27);

// Підіймаючи за допомогою підойми, підваги, відривати, віддирати або посувати вгору що-небудь прикріплене, прибите.

Старий узяв сокиру, заходився підважувати — віддирати верхні дошки [ящика] (Дім., І будуть люди, 1964, 236);

// Підпираючи плечима, піднімати що-небудь важке.

Кілька здорових хлопців прискочило до брички, підважили васаг і були б напевне перекинули, коли б налякані коні не шарпнули враз брички і не помчали нас на гору (Коцюб., І, 1955, 259);

Він підійшов до трухлявого, побіленого зарубу, підважив плечем — і хистка будова звалилася (Руд., Остання шабля, 1959, 171);

// Підіймати що-небудь руками.

В долині тьмяно блиснули перші рами парників. Марко обережно опустився біля однієї, трохи підважив її (Стельмах, Правда.., 1961, 301);

Катерина знає, що батько тільки прикидається сонним. Вона.. делікатно підважує повіку на здоровому оці, змушуючи дивитись на себе (Вільде, Сестри.., 1958, 99);

// Підкопуючи, зрушувати з місця коріння рослини.

Копнеш, підважиш і вивернеш набік буряк (Донч., VI, 1957, 364);

Васильків батько, худий і високий, копав на городі картоплю.. Батько з серцем підважив третій кущ і висмикнув його за зелений чуб (Панч, Гарні хлопці, 1959, 67);

// Беручи руками або кладучи на плечі, піднімати, переміщати що-небудь.

— На чому ж у нас прості люди у вільну годину силу виміряють? На камінному жорні — підіймають його поперед себе на млині чи біля вітряка або вола підважують плечима, щоб він у повітрі завис (Стельмах, І, 1962, 480);

Параска підважила мішок, допомогла взяти на плечі й відчинила двері перед Марією (Руд., Остання шабля, 1959, 41).

2. Підпираючи, лагодити що-небудь завалене, перекошене і т. ін.

Оженився Клин, мов на лотереї виграв: тесть зі швагром помогли пошити хату, підважили стоділчину (Ков., Тв., 1958, 38);

[Подорожній:] А давно, пане господарю, збудували ви цю хату? [Дід:] Хата стара. Я її тільки підважив та деяку деревину перемінив (Стар., Вибр., 1959, 662).