1. Словник української мови в 11 томах

підвладний

ПІДВЛА́ДНИЙ, а, е.

1. Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі,

[3-й вартовий:] Не стало Гектора, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом (Л. Укр., II, 1951, 312);

Мандрівники попливли далі і незабаром досягли країни Нортподен, підвладної шведському королю (Видатні вітч. географи.., 1954, 5);

*Образно. Увесь Романівський зеленокосий став, Що нашим хлопчикам за синє море править, Підвладний був йому [Денису] (Рильський, Поеми, 1957, 228);

// у знач. ім. підвла́дний, ного, ч.; підвла́дна, ної, ж. Людина, яка підпорядковується політичній, керівній і т. ін. владі.

Від нього самого [старости] і від його підвладних дізнаюся не одної цінної речі для прояснення внутрішньої політики (Фр., III, 1950, 232);

Коли володар сердиться, підвладному краще робити вигляд, що він має рацію (Добр., Очак. розмир, 1965, 11).

2. Яким хто-небудь править, керує (про машини, механізми).

Могутні, підвладні людині механізми раз у раз з’являються на валу з натужним гуркотом (Гончар, Тронка, 1963, 77);

// Який хто-небудь може освоїти, пізнати і т. ін.

Тепер вже абсолютно ясно, що людині в космосі підвладні відстані, які обчислюються мільйонами кілометрів (Наука.., 10, 1962, 6);

Ми на листки державного паперу Найкращі з кращих впишем імена Людей, які здолали стратосферу, Яким підвладна моря глибина (Бажан, Вибр., 1940, 151);

// Залежний від волі, дії, почуттів і т. ін. кого-небудь.

— Вас мала я за такого чоловіка, що не підпадає буденним прикметам, що бореться з убійчими.. обставинами доти, доки не стануть підвладними йому! (Коб., І, 1956, 350);

У нього було почуття людини, яка вже нахилилась, щоб стрибнути з скелі в воду, опам’яталась,.. але рівновагу було втрачено, падіння, не підвладне його волі, почалось (Кол., Терен.., 1959, 271).

3. перен. Який знаходиться під владою (у 3 знач.) чого-небудь, залежить від чогось.

Переповнена щастям до краю, підвладна тому щастю, вона не помічає навіть сліз, а обхоплює Зіньку за шию, притискає її до себе… (Шиян, Баланда, 1957, 241);

Вона [кобза] знає боже слово і тому безсмертя має. Час? Дарма! Ніяким силам вона в світі не підвладна (Гур., Друзі.., 1959, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підвладний — (стосовно керівництва) підлеглий, (позбавлений свободи) підневільний. Словник синонімів Полюги
  2. підвладний — підвла́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. підвладний — Підпорядкований, під леглий, підконтрольний; (людині) контроль ований <�підкорений> ким; (уярмлений) під' яремний, підневільний; ЯК ІМ. підданий. Словник синонімів Караванського
  4. підвладний — -а, -е. 1》 Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі. || у знач. ім. підвладний, -ного, ч.; підвладна, -ної, ж. Людина, яка підпорядковується політичній, керівній і т. ін. владі. 2》 Яким хто-небудь править, керує (про машини, механізми). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підвладний — ПІДВЛА́ДНИЙ, а, е. 1. Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі. [3-й вартовий:] Не стало Гектора, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. підвладний — ЗАЛЕ́ЖНИЙ (який перебуває під чиєюсь владою, впливом, підкоряється комусь), ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, ПІДРЯ́ДНИЙ, ПІДВІ́ДОМЧИЙ (залежний від якоїсь організації, відомства і т. ін.); ПІДВЛА́ДНИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ, ПІДНАЧА́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  7. підвладний — Підвла́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. підвладний — Підвладний, -а, -е Подвластный. Харьк. у. Словник української мови Грінченка