1. Словник синонімів української мови

підвладний

ЗАЛЕ́ЖНИЙ (який перебуває під чиєюсь владою, впливом, підкоряється комусь), ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, ПІДРЯ́ДНИЙ, ПІДВІ́ДОМЧИЙ (залежний від якоїсь організації, відомства і т. ін.); ПІДВЛА́ДНИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ, ПІДНАЧА́ЛЬНИЙ заст. (який залежить від старшого за званням, посадою і т. ін.); ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ (змушений чинити так, як йому велять). — Жінка нарешті відчула рівні свої права з чоловіком, — вела далі Антоніна Петрівна.. — Раніше вона була залежна, в сім'ї для неї відводилась другорядна роль (Є. Гуцало); Артистична краса повинна, по Кантовій думці, головно залежати від гарного змісту; гарна форма має для неї досить підрядне значення (І. Франко); (3-й вартовий:) Не стало Гектора, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом (Леся Українка); Увесь мій світ малий, мов крапля водяна, Законові води великої підлегла (М. Рильський); Похмурим оком кинув він на руїни театру, на поле навкруги, на жменьку підначальних йому людей (Ю. Смолич); Ще й досі там (у Галичині) люди і старі і малі.. розповідають про Довбуша, .. що з ярма панського визволяв підневільних людей (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підвладний — (стосовно керівництва) підлеглий, (позбавлений свободи) підневільний. Словник синонімів Полюги
  2. підвладний — підвла́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. підвладний — Підпорядкований, під леглий, підконтрольний; (людині) контроль ований <�підкорений> ким; (уярмлений) під' яремний, підневільний; ЯК ІМ. підданий. Словник синонімів Караванського
  4. підвладний — -а, -е. 1》 Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі. || у знач. ім. підвладний, -ного, ч.; підвладна, -ної, ж. Людина, яка підпорядковується політичній, керівній і т. ін. владі. 2》 Яким хто-небудь править, керує (про машини, механізми). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підвладний — ПІДВЛА́ДНИЙ, а, е. 1. Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі. [3-й вартовий:] Не стало Гектора, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. підвладний — Підвла́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підвладний — ПІДВЛА́ДНИЙ, а, е. 1. Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі, [3-й вартовий:] Не стало Гектора, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. підвладний — Підвладний, -а, -е Подвластный. Харьк. у. Словник української мови Грінченка