піддашшя
ПІДДА́ШШЯ, я, с.
1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс.
На піддашшю корчми, підпертому шістьма голими дерев’яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах (Кобр., Вибр., 1954, 112);
Морозець ледь пощипував за щоки. З коминів вився пахучий димок, не йшов стовпом угору, а ліниво слався по піддашшю (Збан., Сеспель, 1961, 266);
*Образно. Снопи вусатої пшениці заворушились, застрибали, покривши хуру жовтим покучерявленим піддашшям (Стельмах, II, 1962, 403).
2. Крита прибудова з площадкою та східцями, ганок біля входу в будинок.
З обох країв села й через вигін валила молодь. Загупали на піддашші чобітьми і з шумом увалились у хату (Головко, II, 1957, 93);
Уляна сиділа на піддашші і вилущувала квасолю в череп’яну миску (Тют., Вир, 1964, 453).
3. Виступ, карниз якої-небудь покрівлі.
Дзюрчали десятки фонтанів, лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям (Коцюб., II, 1955, 125);
На окрему увагу заслуговують дзвіниці.. — від найпростіших типів до складних форм з широкими піддашшями і пірамідальними перекриттями (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 93).
4. діал. Горище.
У тім самім домі, де мешкала учителька Марія, була на піддашші маленька незамешкана комірочка, в котрій Тарас помістився з сестрами (Ков., Світ.., 1960, 63).
Значення в інших словниках
- піддашшя — підда́шшя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- піддашшя — Ґанок, піддашок; (накриття) ПОВІТКА, (на 4-х стовпах) оборіг. Словник синонімів Караванського
- піддашшя — [п'ід:аш':а] -ш':а Орфоепічний словник української мови
- піддашшя — -я, с. 1》 Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс. 2》 Крита прибудова з площадкою та східцями, ґанок біля входу в будинок. 3》 Виступ, карниз якої-небудь покрівлі. 4》 діал. Горище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піддашшя — ПІДДА́ШШЯ, я, с. 1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс. На піддашшю корчми, підпертому шістьма голими дерев'яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах (Н. Словник української мови у 20 томах
- піддашшя — ГОРИ́ЩЕ (приміщення між стелею й покрівлею), ПІДДА́ШШЯ розм., ПІД діал., СТРИХ діал., ГОРА́ діал., ПО́ДРА (ПО́ДРЯ) діал. Він заклопотано позирав на піддашшя: там, на горищі,.. кублилися його голуби (Ю. Словник синонімів української мови
- піддашшя — Підда́шшя, -шшя, -шшю, -шшям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- піддашшя — Піддашшя, -шя с. = піддашок. Гол. IV. 353. Шух. І. 105, 187. Гучно, гучно у світлиці батьки розмовляють; любо їх сини Настусю в піддашші вітають. К. Досв. 99. Словник української мови Грінченка