піддашшя

ГОРИ́ЩЕ (приміщення між стелею й покрівлею), ПІДДА́ШШЯ розм., ПІД діал., СТРИХ діал., ГОРА́ діал., ПО́ДРА (ПО́ДРЯ) діал. Він заклопотано позирав на піддашшя: там, на горищі,.. кублилися його голуби (Ю. Смолич); Вилізла мати на під, щоб поглянути відти на ріку (О. Кобилянська); Вилізав (дід) на хатній стрих і скидав відти до сіней великі чоботиська (В. Стефаник); Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув (Словник Б. Грінченка); Поставлені на подрі молодиці побачили .. монголів, і кілька стріл упало з дахових вікон на них (І. Франко).

ГА́НОК (прибудова біля входу в будинок зі східцями, іноді з покрівлею), ГА́НКИ мн., РУНДУ́К, ПРИ́СІ́НКИ, ПРИ́СІ́НЦІ, ПРИ́СІ́НОК, ПІДСІ́ННЯ, ПІДДА́ШОК, ПІДДА́ШШЯ (тільки з покрівлею). Різнилася (школа) тим від інших мужицьких хатів, що була з ґанком на побілених стовпах і з дзвінком над стріхою (Лесь Мартович); Сидить (Тетяна), схилившись на шкільних ґанках (С. Васильченко); Христя вийшла на сінешній рундук (Панас Мирний); Молодії до присінок Кониченьків в'яжуть (П. Куліш); За старосвітським звичаєм дівчина мала провести хлопця до порога чи до присінка (М. Стельмах); Вдовина дочка замітає підсіння (П. Чубинський); Він підходить до хатнього піддашшя, перед порогом тупає ногами, обтрушує з чобіт сніг (Д. Бедзик).

КАРНИ́З (виступ, що завершує верхню частину стіни або міститься над вікнами, дверима тощо), ЗАЛО́М розм.; ПРИМУ́РОК (поперечний виступ на стінці печі, груби); ПІДДА́ШШЯ, ПІДДА́ШОК (виступ якоїсь покрівлі); ПІДЗО́Р спец. (оздоблений декоративним різьбленням). Хата в Бовкуна... куди! .. Покрівля — залізна. А стіни! Цеглові з карнизами (А. Тесленко); Блідо горить на карнизі прикручена гасничка (С. Васильченко); Каганець стояв на примурку (О. Кундзич); Лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям (М. Коцюбинський).

НАВІ́С (покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди тощо), НАКРИТТЯ́, ДАШО́К розм.; КОЗИРО́К розм. (невеликий навіс над воротами, дверима, на стовпі і т. ін.); ПІДДА́ШШЯ, ПІДДА́ШОК, ЗВИС (те, що виступає як продовження даху будівлі). Вже через день усі хворі мали місця під просторими навісами на березі моря (Ю. Збанацький); Колодуб зовсім близько побачив свій "газон" з брезентовим накриттям (Ю. Бедзик); Поряд з яблунею стояла будова — простий солом'яний дашок на двох стовпах, приладнаний до ліси (Ю. Яновський); З козирка високої башти добре видно море, бухту і рівні вулиці Севастополя (В. Кучер); На піддашшю корчми, підпертому шістьма голими дерев'яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах (Н. Кобринська). — Пор. 2. наме́т.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піддашшя — підда́шшя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. піддашшя — Ґанок, піддашок; (накриття) ПОВІТКА, (на 4-х стовпах) оборіг. Словник синонімів Караванського
  3. піддашшя — [п'ід:аш':а] -ш':а Орфоепічний словник української мови
  4. піддашшя — -я, с. 1》 Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс. 2》 Крита прибудова з площадкою та східцями, ґанок біля входу в будинок. 3》 Виступ, карниз якої-небудь покрівлі. 4》 діал. Горище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. піддашшя — ПІДДА́ШШЯ, я, с. 1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс. На піддашшю корчми, підпертому шістьма голими дерев'яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах (Н. Словник української мови у 20 томах
  6. піддашшя — Підда́шшя, -шшя, -шшю, -шшям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. піддашшя — ПІДДА́ШШЯ, я, с. 1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс. На піддашшю корчми, підпертому шістьма голими дерев’яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  8. піддашшя — Піддашшя, -шя с. = піддашок. Гол. IV. 353. Шух. І. 105, 187. Гучно, гучно у світлиці батьки розмовляють; любо їх сини Настусю в піддашші вітають. К. Досв. 99. Словник української мови Грінченка