1. Словник української мови в 11 томах

підказування

ПІДКА́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. підка́зувати.

Школярі то з того, то з другого боку підказували, і по хаті знай носилися то крикливий, обривчатий гук школяра, то тихе підказування товариства (Мирний, IV, 1955, 110);

— Вважаю за найбільшу несправедливість, коли вчитель карає учня двійкою — ну, за пустощі, за підказування (Донч., V, 1957, 411).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підказування — підка́зування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. підказування — -я, с. Дія за знач. підказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підказування — ПІДКА́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. підка́зувати. Школярі то з того, то з другого боку підказували, і по хаті знай носилися то крикливий, обривчатий гук школяра, то тихе підказування товариства (Панас Мирний); – Вважаю за найбільшу несправедливість... Словник української мови у 20 томах
  4. підказування — Підказування, -ня с. Подсказываніе. Словник української мови Грінченка