1. Словник української мови в 11 томах

підкопаний

ПІДКО́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкопа́ти.

Заходимо в крайню ланку. Колгоспниці якраз вибирають з грунту підкопані бурякопідіймачем корені (Рад. Укр., 12.ІХ 1961, 3);

// підко́пано,

безос. присудк. сл. — Бачите, панове, підкопано паркан, стежка втоптана (Фр., IV, 1950, 47).

2. у знач. прикм. Зрушений з місця при підкопуванні.

Підкопані буряки в той же день вибирають, очищають і по можливості вивозять на бурякопункти (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 360).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкопаний — підко́паний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підкопаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підкопати. || підкопано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Зрушений з місця при підкопуванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підкопаний — ПІДКО́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підкопа́ти. Я ходжу за сестрою по городу і підбираю підкопану нею моркву (із журн.); // підко́пано, безос. пред. – Бачите, панове, підкопано паркан, стежка втоптана (І. Франко). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах