1. Словник української мови в 11 томах

підкошений

ПІДКО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкоси́ти.

Мов придавлена, мов підкошена тою гадкою, похилила Мирослава свою прегарну голову додолу (Фр., VI, 1951, 65);

Ще пригадаємо не раз ми І час, і день, і поле це, Де наш солдат, юнак із Вязьми, Упав, підкошений свинцем (Шпорта, Вибр., 1958, 31);

// підко́шено, безос. присудк. сл.

Старий, столітній дуб підкошено під корінь (Мал., Чотири літа, 1946, 160).

2. у знач. прикм. Який підрізано, зрізано косою, косаркою і т. ін.

— Синочку ж мій ріднесенький, не побивайся, — кинулася Мотря до сина, що, як той підкошений сніп, звалився на лаву (Л. Янов., І, 1959, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкошений — підко́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підкошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підкосити. || підкошено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Якого підрізано, зрізано косою, косаркою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підкошений — ПІДКО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підкоси́ти. Мов придавлена, мов підкошена тою гадкою, похилила Мирослава свою прегарну голову додолу (І. Словник української мови у 20 томах